Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №904/4953/13
Постанова ВГСУ від 21.01.2014 року у справі №904/4953/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 904/4953/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської областіна постановуВід 01.08.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/4953/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській областідо1. Дніпропетровської районної державної адміністрації; 2. Управління Держземагенства у Дніпропетровській області; 3. Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської радипровизнання недійсними розпоряджень, державних актів на право постійного користування земельними ділянкамиза участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

відповідача 3: Бакуліної М.С., дов. б/н від 04.08.2014;

Генеральної прокуратури України: Гудименко Ю.В., посв. №014715 дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р. справа направлялась на новий розгляд (т.2, арк.163).

При повторному розгляді справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014 р. (суддя Т. Загинайко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2014 р. (судді О. Євстигнеєв, Р. Бахмат, І. Кощеєв) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Дніпропетровської РДА від 28.12.2012 р. №2193-р, державних актів на право постійного користування земельними ділянками та зобов'язання КП "Спорт-Інвест" повернути земельні ділянки? відмовлено.

Заступник прокурора Дніпропетровської області в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити. З 01.01.2013 р. повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. Тому висновок судів що оскаржувані прокурором акти не порушують прав Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області не ґрунтується на діючому законодавстві. Судами незастосовані ст.ст.19, 20, 122 ЗК України, оскільки вони дійшли хибного висновку, що Дніпропетровська РДА мала права розпоряджатися спірними земельними ділянками і при прийнятті розпорядження №2193-р від 28.12.2012 р. повноважень не перевищила.

Судами в порушення вимог ст.43 ГПК України не досліджені належним чином докази у справі, зокрема, матеріали проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок КП "Спорт-Інвест", довідка Держкомзему у Дніпропетровському районі по формі №6 від 27.12.2012 р., договір оренди земельної ділянки №1077/03/КП від 06.10.2003 р., рішення Дніпропетровської облради від 17.08.1999 р. №148-7/XXIII "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб", що призвело до неправильних висновків. В порушення вимог ст.ст.20, 123 ЗК України відповідачу передана земельна ділянка промисловості для ведення сільськогосподарського виробництва, що свідчить про фактичну зміну її категорії та цільового призначення, а також про перевищення РДА своїх повноважень.

Висновок судів що у даному випадку землевпорядна експертиза проекту землеустрою необов'язкова не відповідає п.10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2007 р. №677 (втратила чинність 21.03.2013 р.) та ч.3 ст.186 ЗК України. Відповідач не є сільськогосподарським підприємством і спірну землю отримав в порушення вимог ст.24 ЗК України. Судами безпідставно не надано оцінку статуту КП "Спорт-Інвест".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3.1 і 3.3. розпорядження голови районної державної адміністрації №2193-р від 28.12.2012р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради; передано в постійне користування комунальному підприємству "Спорт-Інвест" земельні ділянки загальною площею -336,3399 га, із них: ріллі - 195,9808, пасовищ - 134,1491 га, для видалення відходів - 6,21 га, розташованих за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

Зазначене рішення стало підставою для видачі відповідачу-3 Державних актів на право постійного користування земельними ділянками: серії ЯЯ №046433, серії ЯЯ №046434, серії ЯЯ №046434 від 29.12.2012.

Прокурор вважає, що перший відповідач перевищив свої повноваження та затвердив проект землеустрою щодо відведення землі відповідачу-3, який містить численні порушення вимог земельного законодавства.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2012 р. - на день прийняття спірного розпорядження райдержадміністрації) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема, сільськогосподарського використання (п. а).

За наведеного законодавчого обґрунтування колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає помилковою позицію прокуратури про застосування в даному випадку ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції від 01.01.2013р. На час прийняття оскаржуваного розпорядження центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи не мали повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Суди дійшли висновку, що відповідач-1 при прийнятті оскаржуваного розпорядження не перевищив своїх повноважень і прав Держкомзему не порушував.

Пунктом б) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також несільськогосподарським підприємствам та іншим.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель (ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України.)

17.12.2012р. розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №1970-р надано дозвіл КП "Спорт-Інвест" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 600 га в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення запасу - рілля, пасовища, полезахисні лісові насадження, інші лісові землі, інші захисні насадження, господарські дороги, за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради.

25.12.2012р. між Комунальним підприємством "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради, як замовником, та Приватним підприємством "Ніколенд", яке має ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів на проведення робіт із землеустрою (серія АВ № 440220, строком дії з 30.03.2009р. по 29.03.2014р.), як виконавцем, було укладено договір на виконання робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пояснювальної записки проекту межі земельної ділянки, необхідної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відведення Комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради, погоджено згідно з існуючими вимогами з Відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Дніпропетровської райдержадміністрації, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, Відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей, Дніпропетровською районною санітарно-епідеміологічною станцією.

При виготовленні проекту землеустрою були враховані зауваження Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей щодо необхідності вилучення із складу земельних ділянок 205,5373 га та 73,0749 га площі пам'яток археології - об'єктів культурної спадщини разом з охоронними зонами та щодо необхідності передбачити сервітути для проїзду та проходу до вказаних пам'яток.

Порівняльний аналіз графічних матеріалів проекту землеустрою з урахуванням актів перенесення в натуру (на місцевість) меж земельного сервітуту ( а.с. 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20 т.2), плану розміщення пам'яток (а.с. 197, 198 т.1), планів меж земельних ділянок до державних актів на право постійного користування земельними ділянками (а.с. 21 - 23 т. 1) свідчить про те, що затвердженим проектом землеустрою враховані вимоги зазначеного погоджувального листа та вилучені з площ земельних ділянок, які передбачались проектом, площі, зайняті курганами разом з охоронними зонами.

Наведене підтверджується також і наявністю різниці в площі земельних ділянок, яка була запроектована до відведення на початку розробки проекту - 338,7854 га, та яка зазначена у затвердженому проекті, - 336,3399 га, що склалась в результаті виключення зі складу земельних ділянок пам'яток археології (курганів) разом з охоронними зонами, та виключення інших лінійних споруд (стовпів та інше), які знаходяться на земельних ділянках. Щодо розбіжностей у площі земельних ділянок були надані письмові пояснення і розробником проекту - приватним підприємством "Нікаленд", який вказав, що різниця склалася в результаті врахування листа Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей від 27.12.2012р. №5925/2 (а.с. 64-66 т.2).

Дослідивши Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджений постановою КМУ від 02.11.2011 р. та відповідність йому затвердженого проекту землеустрою, оскаржуваним позивачем розпорядженням, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що проект не відповідає наведеним в ньому вимогам щодо його складу та замовника такого проекту. Разом з тим встановили, що затверджений проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок відповідачу-3, відповідає вимогам ст.50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. №858-IV (в редакції від 09.12.2012 р.). Наявна в матеріалах копія проекту землеустрою містить всі перелічені в ст.50 ЗУ "Про землеустрій" документи.

Дві судові інстанції відхилили доводи прокурора щодо порушення оспорюваним розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації вимог Земельного кодексу України в частині передачі у складі земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва ділянки площею 6,21 га, яка раніше перебувала в оренді ВАТ "Дніпрошина" і, на думку прокурора, відноситься до земель промисловості та мала передаватись з дотриманням процедури зміни цільового призначення земель. У якості доказу на підтвердження віднесення ділянки площею 6,21 га до земель промисловості прокурор посилається на розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 29.07.2013р. №481-р "Про надання земельної ділянки в оренду ВАТ "Дніпрошина" та на договір оренди земельної ділянки від 06.10.2003р. №1077/03/КП.

В силу приписів статей 20, 122 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до вказаної категорії (землі промисловості) є повноваженням обласних державних адміністрацій.

Прокурором не доведено, що земельна ділянка площею 6,21 га у встановленому законом порядку була віднесена до земель промисловості.

Стосовно доводів прокурора щодо необхідності проведення обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В підтвердження віднесення земель, наданих відповідачу-3, до особливо цінних земель прокурор посилається на лист Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (вих. №7004-1/441 від 27.05.2013р.), в якому зазначено, що ґрунтовий покрив земельних ділянок, відведених у постійне користування комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради, представлений, зокрема, чорноземами звичайними малогумусними глибокими середньосуглинковими.

Як вбачається з Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 6 жовтня 2003 року N 245, ця агровиробнича група ґрунтів відноситься до особливо цінних ґрунтів. Між тим, вказана група ґрунтів не віднесена статтею 150 Земельного кодексу України до земель особливої цінності, тому відсутні підстави стверджувати про необхідність проведення обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

КП "Спорт-Інвест" було надано в постійне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею -336,3399 га із них:ріллі -195,9808, пасовищ - 134,1491 га, для видалення відходів -6,21 га.

Тобто, склад наданих земельних ділянок відповідає складу земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради метою створення і діяльності підприємства є господарська діяльність, спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку.

Пунктом 2.2 Статуту Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради до предмету господарської діяльності підприємства для реалізації зазначеної мети між іншим віднесено вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Також з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.12.2012р. вбачається, що видами діяльності Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради за КВЕД-2010 є: - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; - інша діяльність у сфері спорту; - функціонування спортивних споруд; - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До того ж, відповідачем-3 до матеріалів справи було надано договір про вирощування сільськогосподарської продукції, укладений на 5 років, відповідно до якого відповідач-3 спільно з ФГ "Сура-Агро" здійснює вирощування та переробку рослинницької сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, загальною площею 190,4938 га.

На підставі викладеного суди дійшли висновку що оскаржуване розпорядження РДА прийняте у межах наданих повноважень, з дотриманням вимог діючого на той час законодавства і не порушувало 28.12.2012 р. права позивача у справі. Підстави для визнання його і як, наслідок, держактів на право постійного користування спірними земельними ділянками недійсними,? відсутні.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами скарги, вислухавши представників сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Право власності на землю набувається виключно і відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання. Саме в такій редакції діяла ст.122 ЗК України на час прийняття Дніпропетровською РДА оскаржуваного прокурором розпорядження №2193-р від 28.12.2012. Тому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали в своїх рішеннях, що відповідач 1- Дніпропетровська РДА діяла у відповідності до закону, в межах наданих повноважень. Доводи прокурора, про те, що РДА перевищила свої повноваження є безпідставними.

Прокурор вважає, що при затвердженні РДА проекту відведення земельної ділянки були допущені порушення вимог діючого земельного законодавства, зокрема, щодо складу затвердженого проекту землеустрою та щодо зміни цільового призначення 6,21 га землі з загальної площі 336,3399 га, наданої КП "Спорт-Інвест" в постійне користування оскаржуваним розпорядженням №2193-р від 28.12.2012 р. При дослідженні цих питань судами встановлено, що земельна ділянка 6,21 га була в оренді ВАТ "Дніпрошина" по договору який закінчився 06.10.2008. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ВАТ "Дніпрошина" у встановленому порядку подовжила дію цього договору. Прокурор не довів в суді, що земельна ділянка 6,21 га належить до земель промисловості. На підтвердження цього факту лише 30.07.2014 прокуратура направила до апеляційного суду рішення Дніпропетровської обласної ради "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" №148-7/XXIII від 17.08.1999 р. з якого вбачається що у агрофірми "Наукова" вилучено земельну ділянку 18,6 га з яких 14,75 га пасовищ і надано її ВАТ "Дніпрошина". По договору оренди землі у ВАТ було в оренді 6,21 га. Прокурор не пояснив апеляційному суду з яких поважних причин він не представив рішення облради на дослідження суду першої інстанції і яким чином цей доказ підтверджує його позовні вимоги. Відповідно до вимог ст.101 ГПК України додаткові докази у справі приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку що доводи прокурора про порушення РДА вимог ст.20 ЗК України в частині надання відповідачу- 3 земельної ділянки у розмірі 6,21 га не підтверджені належними доказами.

Також судами встановлено, що закон України "Про землеустрій" визначає як самостійні види: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Оскаржуваним розпорядженням РДА затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який відповідає ст.50 ЗУ "Про землеустрій" і погоджений фахівцями відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі та інших спеціальних служб.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з колегами попередніх інстанцій що оскаржуваний прокуратурою акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, а тому окремі порушення встановленої процедури його прийняття не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Що стосується доводів скарги прокурора про необхідність проведення землевпорядної експертизи проекту землеустрою.

Проект землеустрою відведення земельної ділянки погоджується в порядку встановленому ст.186-1 ЗК України (ч.4 ст.123 ЗК України в редакції від 02.10.2012 р). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом ? після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання землі у користування (ч.6 ст.123 ЗК України).

В свою чергу абз.2 ч.6 ст.1861 ЗК України (в редакції, що діяла на дату розпорядження Дніпропетровської РДА №2193-р від 28.12.2012 р.) встановлює, що "У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи".

Статтею 9 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення ділянок особливо цінних земель.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельні ділянки, надання яких оскаржує прокурор, не відноситься до особливо цінних, перелік яких зазначено в ст.150 ЗК України. Таким чином, у даному випадку проведення експертизи не було обов'язковим. Крім цього, в матеріалах справи є висновок від 28.12.2012 №9940 яким відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі погодив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок КП "Спорт-Інвест" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 338,7854 га (т.2, арк.32) без проведення експертизи. Тобто, йому вимоги діючого законодавства щодо порядку погодження проектів землеустрою були відомі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права що діяли на час прийняття відповідачем-1 оскаржуваного прокурором розпорядження. Доводи прокурора про порушення вимог ст.43 ГПК України колегія суддів не приймає до уваги. Прокурор не згодний з правовою оцінкою судами наданих доказів і наполягає на їх іншій оцінці, зокрема Статуту відповідача-3. Але відповідно до статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях попередніх судових інстанціях. Не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти. Судами ж встановлено що відповідно до п.п.2.2 Статуту до господарської відповідальності відповідача-3 відноситься вирощування сільськогосподарської продукції: овочів і бобових культур, коренеплодів, а також зернових та бобових культур.(т.4, арк.69).

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2014 у справі №904/4953/13 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун